ПОСО́ШНИЙ, а, е, іст. Який нараховували на кожну соху (одиницю оподаткування) (про податок, повинність тощо); // у знач. ім. посо́шне, ного, с. У російській державі XVI — XVII ст. — феодальний поземельний податок, при якому одиницею оподаткування була соха.
Посо́шні лю́ди — у Російській державі XVI — XVII ст. — феодально залежні селяни, яких царський уряд мобілізував по одному чоловіку від сохи для виконання різних державних робіт або для участі у військових походах.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 354.