ПОСПА́ТИСЯ 1, пи́ться, док., безос., кому, розм. Поспати всмак якийсь час. Виростеш, сама ти І вервечки й бильця Будеш лаштувати, Довго не поспиться (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 99).
ПОСПА́ТИСЯ2, спимо́ся, спите́ся, док., діал. Заснути (про багатьох). — Але як оце ми поспались у новій одежі? — питала Марія у Василини (Н.-Лев., II, 1956, 118); Потім дітей, як поспались, загорожено [загороджено] ширмою, а ми засіли до стола, маючи пити чай (Л. Укр., III, 1952, 707).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 354.