ПОСПОВЗА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Сповзти вниз один за одним (про всіх або багатьох). Розсунули [бійці] німецькі кропив’яні мішки з чимось важким, як сіль, і, посповзавши один за одним вниз, опинилися у вогкому і холодному приміщенні, захаращеному котлами парового опалення (Гончар, І, 1954, 232); // Зсунутися з чого-небудь (про все або багато чогось).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 358.