ПОСТАРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. перев. з інфін. Виявити старання, докласти зусиль, щоб зробити що-небудь. Постараюся бути акуратним і швидко повернути коректу (Коцюб., III, 1956, 259); Перед очима в мене стоїть одинадцятий дзот, і я постараюся описати все, як воно було там (Кучер, Чорноморці, 1956, 383); — Я постараюся, з усіх сил постараюся виправдати ваше довір’я (Вільде, Сестри.., 1958, 258); // Добре, сумлінно виконати якусь роботу. Великого в мене стоїть [варта] порядність, щоб чоловік усякої години був рівен, не так, що раз постарається, потім занедбає, забуде (Барв., Опов.., 1902, 163); // тільки мин. ч., ірон., з відтінком несхвальності. Зробити, вчинити щось погане, гідне осуду; зробити що-небудь не так, як слід. — Вже донесли! Хто ж це так постарався? (Донч., V, 1957, 555).
2. за кого — що, рідко чим, діал. Виявити піклування, поклопотатися про кого-, що-небудь. Іван Федорович заплакав. — Що ж мені робити у світоньку божому? Я ж тебе, сину, вчив, я ж тебе до ума доводив, у люди вивів.., невже ти тепер не постараєшся за мене? (Мирний, І, 1954, 159); Мати постаралася наїдками: вона зготувала юшку з куркою і рижом (Мирний, IV, 1955, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 369.