ПОСТА́РИТИ, ить, док., перех. Зробити старим, старішим. — Постарили, брате, Мене чужі хати, Чужа роботонька Та зла недоленька! (Укр.. лір. пісні, 1958, 559); — Невже я такий старий? — запитував він сам себе. — Ні. Це просто від роботи. Робота постарила мене (Тют., Вир, 1964, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 369.