ПОСТАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. чим. Одержувати, діставати що-небудь потрібне, необхідне тощо, забезпечуватися чимсь; задовольняти потребу в чомусь. — Ми мусимо обрати собі, так би мовити, маточник, з якого постачатимемося посівматеріалом (Ле, Право.., 1957, 281); Росія одверто вступала в союз з Англією і тепер буде постачатися озброєнням з-за моря (Кочура, Зол. грамота, 1960, 178).
2. Пас. до постача́ти. Із заводу йшла підтримка червоногвардійцям, постачались боєприпаси (Ю. Янов., II, 1954, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 372.