ПОСТОВПІ́ТИ, і́ємо, і́єте, док. Остовпіти (про всіх або багатьох). Люди обступили його довкола і постовпіли. — Бідний чоловік! Два місяці нічого не їв! (Фр., II, 1950, 90); — Сідайте на воза, товариші студенти, — каже людина з сивим йоржиком, не звертаючи уваги на те, що приїжджі постовпіли коло машини (Ю. Янов., II, 1954, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 377.