ПОСТОЛА́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., вульг. Говорити що-небудь несуттєве, непотрібне; патякати. Ну, вже! як сяде та як почне постолакати! (Сл. Гр.); Він тільки постолакав чортзна-що, а коли дійшло до діла, злякався (Загреб., Європа 45, 1959, 485).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 377.