Слово "посторонок" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОСТОРО́НОК, нка, ч. Міцний ремінь або мотузок, що з’єднує в упряжці хомут з орчиком. В коляску запрягли дванадцятеро коней, по парі впростяж, перевивши хомути і посторонки стьожками і червоним люстрином (Стор., І, 1957, 192); Явтух Каленикович обходить упряжку, поправляє перекрученого посторонка, вуздечку, пересуває наритника (Ю. Янов., II, 1954, 217); Данилко гукнув на коней, ті натягли посторонки, врізався плуг у землю, і пролягла перша незаможницька борозна по колишній глитайській ниві (Цюпа, Три явори, 1958, 32); Посторонки бувають сиром’ятні, канатні та тасьмяні (Конярство, 1957, 182); // розм. Узагалі мотузка, тасьма тощо. Малі хлопці виглядали купами з вікон дзвіниці, ждали черги, щоб останній раз потягти «хвалу божу за хвіст», цебто дзвони за посторонки, та погратись дзвонами (Н.-Лев., III, 1956, 105); Взяв на себе [Івоніка] киптар, поверх того старий сердак, скрутив із соломи посторонок, обперезався ним і, засунувши на голову стару високу шапку, перехрестився, закинув мішок на плечі і, взявши бук у руки, пішов (Коб., II, 1956, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 377.