ПОСТРАЖДА́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до постражда́ти.
2. у знач. ім. постражда́лий, лого, ч. Той, хто постраждав. — Дайте мені, як постраждалому, тільки панську землю — Це ти постраждав? — обурився Бондар (Стельмах, II, 1962, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 379.