ПОСТРУ́ГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поструга́ти; // постру́гано, безос. присудк. сл. Маленький двір під тік постругано, біля повітчини старенької — стіжок початий (Головко, II, 1957, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 382.