ПО́СТУК, у, ч., розм. Те саме, що стук. Не спиться мені: завтра Павлусеві похід. Лежу, верчусь… коли се — стукає. Се ж його по́стук! (Барв., Опов.., 1902, 236); Я кілька днів тому посиротіла.., а я не знаю, що віддала б за один знайомий крок [сина], за легенький постук закаблуків, такий легенький… (Ю. Янов., І, 1954, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 382.