ПОСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОСТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш; мн. посту́плять; док.
1. неперех., заст. Іти, ступати. Сіла панночка зачісуватись.. І така [Устина], і отака, і геть-пріч пішла, і знов сюди поступай; і пхати мене, і наскакувати на мене, — аж я злякалась! (Вовчок, І, 1955, 109); Біжать, поступаючи злегка, Газелі стрункі, сторожкі (Л. Укр., IV, 1954, 81); Ніколи ще не танцював Василь з такою насолодою й радістю. Заклавши праву руку за голову, а лівою взявшись у боки, здавалось, не поступав — линув над селом (Довж., Зач. Десна, 1957, 56); На другий день женуть наші пастухи худобу на пасовисько, а там панські слуги: «Марш відси, се панське пасовисько, не смій і ногою поступити сюди!» (Фр., II, 1950, 49); — Саво! — крикнула [Марійка] голосно й бистро, пригадавши собі хлопця. — Саво, де ти? — І, відчинивши нетерпливим рухом двері, поступила кілька кроків за поріг і кликнула в темряву за хлопцем (Коб., II, 1956, 38); // перев. док. Зайняти певне місце, стати де-небудь. Ми поступили так, щоб тіні [нашої] з-за берези не було видно (Барв., Опов.., 1902, 79); // перев. док. Зайти, заїхати до кого-небудь, кудись; завітати. О. Василь, їдучи до Бистреця, умисне поступив до пушкарського отамана Гордіюка. Скаржився (Хотк., II, 1966, 76); // перен. Наставати (про час, вік і т. ін.). — Чи третій, чи другий тиждень буде, як умерла, куме? — спитався Максим у Яреми. — Еге, здається, третій поступає, як Мокрина вмерла, еге, так, третій, — нескоро промимрив той (Григ., Вибр., 1959, 37).
2. неперех., перен., заст. Досягати вищого ступеня, рівня в процесі розвитку; розвиватися. [Панько:] Поступає світ, нема що казати, тілько не все до доброго (Фр., IX, 1952, 342); Та сама містина, тільки весна далі поступила (Л. Укр., III, 1952, 193); // Посуватися вперед (про справу, роботу і т. ін.). Його тішив тепер зріст того діла, і, бачачи день у день, як поступала будова широкого комплексу косарень, стаєнь та магазинів за містом,.. він радувався (Фр., VIII, 1952, 386); // Досягати певних успіхів у чому-небудь. Вправді «а баба галамага» він вивчив докладно напам’ять.. Але далі поза те слово Гриць у науці не поступив (Фр., II, 1950, 59).
3. неперех., розм., рідко. Влаштовуватися на роботу. [Степан:] Так, іду на державну службу. Минулої неділі домовився.. У кінну міліцію поступаю (Корн., II, 1955, 116); Кирилик поступив у суд на службу і став зразу з Кирила, Кирилика Кирилом Івановичем (Мирний, І, 1954, 155); Поступила [Аліна] теж на завод, не мавши ще й п’ятнадцяти років, і самовіддано працювала до кінця війни (Ю. Янов., II, 1954, 88); // Ставати членом якої-небудь організації, товариства і т. ін.; вступати до складу кого-, чого-небудь. [Сестра Мархва:] А я як у черниці поступала? Хіба я охотою йшла? Батько віддали (Мирний, V, 1955, 66); Літом я робила в полі, а як всніжилось тіль-тіль, я товаришо́к питала, поступала ув артіль (Тич., І, 1957, 169); // Вступати до навчального закладу. Улас задумав поступати в Харківський університет (Тют., Вир, 1964, 49); Наташа поступила в гімназію, але туди не ходить (Л. Укр., V, 1956, 286).
4. неперех., розм., рідко. Діяти певним чином; чинити. [Мусій:] Як по закону поступати, То слід її арештувати (Кроп., II, 1958, 89); Отець Річинський переконав себе, що при вирішенні цього питання не має права поступати легковажно (Вільде, Сестри.., 1958, 20); — Не хочу себе виправдувати; може бути, що я провинилася, але я тоді жила в таких обставинах, що годі мені було інакше поступити (Март., Тв., 1954, 448); // з ким. Обходитися певним чином з ким-небудь. [Мартин:] Ні, пане майстер, — перепрошаю, що вмішаюся в вашу розмову, — ви не зовсім справедливо поступили з сином (Фр., IX, 1952, 369).
5. неперех., розм., рідко. Те саме, що надхо́дити 3. Фельдшер налагодив переливання крові.. Кров поступала до тіла по краплі, даючи йому силу життя (Кучер, Голод, 1961, 431); Пятницький, межи іншим, писав, що він прохав контору друкувати II том, не гаючись, як тільки поступить од Вас перше оповідання (Коцюб., III, 1956, 379); // безос. Минула ніч, настав уже день, а ніякого розпорядження ні від кого не поступало (Панч, На калин. мості, 1965, 72).
6. перех., розм., заст. Те саме, що поступа́тися 1. На чуже очей не поривай. Своє поступи, а чужого не займай (Барв., Опов.., 1902, 430); Давав за вола Дорошеві сорок карбованців, так не хоче: поступім йому ще зо два (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 383.