ПОСТУ́ПЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. посту́пливий. Якими б очима на Радивона подивилися друзі, не будь він твердої вдачі,.. вияви поступливість? (Горд., Дівчина.., 1954, 91); // Поведінка, вчинки поступливої людини. Солдатська поступливість щиро зворушила жінок (Гончар, III, 1959, 245); Шартен усе бачив. Американець з кухлем пива і покірна поступливість французів здалися йому мало не символічними (Собко, Стадіон, 1954, 299).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 386.