ПОСТУПО́ВИЙ, а, е.
1. Який здійснюється, відбувається і т. ін. без раптових змін, у певній послідовності, не зразу. В умовах поступового переходу від соціалізму до комунізму величезного значення набирає комуністичне виховання трудящих (П’ятдесят років КПРС, 1953, 29); Автоматизація і комплексна механізація є матеріальною основою для поступового переростання соціалістичної праці в працю комуністичну (Програма КПРС, 1961, 58).
2. заст. Передовий, прогресивний. Веселий, гостинний, він любив товариство і скоро зібрав біля себе гурток молоді більш поступової та й відводив там душу (Коцюб., II, 1955, 135); Про москвофільську партію нічого й казати, — хто би там став у неї поступових ідей шукати (Л. Укр., V, 1956, 46); — Напрямок газети поступовий… — став читати він стиха, немов для себе (Вас., І, 1959, 380).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 386.