ПОСТІ́Й, то́ю, ч.
1. розм. Тимчасове проживання або ночівля на квартирі в кого-небудь. — А коби я у вас попросився на постій, хазяєчко? (Кучер, Прощай.., 1957, 201); Плата за постій; // рідко. Помешкання, яке здають внайми кому-небудь. Його оклунки вносили до хати дядько й жінка — господарі постою (Досв., Вибр., 1959, 66).
2. заст. Тимчасове перебування військових частин у певному населеному пункті; розміщення солдат і офіцерів у приватних будинках, квартирах. Прийшли у ту слободу, де вона жила, салдати [солдати] на постій (Кв.-Осн., II, 1956, 432); Давно се діялось колись, Ще як борці у нас ходили По селах та дівчат дурили, З громади кпили, хлопців били Та верховодили в селі, — Як ті гусари на постої (Шевч., II, 1963, 98); Після того, коли в селі нашому зупинилась на постій червоноармійська рота, банда більше не насмілювалась потикатись до нас (Цюпа, Три явори, 1958, 16); // рідко. Помешкання, тимчасово зайняте солдатами або офіцерами. Знаходились серед них [козаків] і такі, що досить вільно поводилися з майном міщан, вередували постоєм (Ле, Наливайко, 1957, 82); Кімната була чимсь середнім між майстернею слюсаря-кустаря і тимчасовим постоєм солдата (Собко, Звич. життя, 1957, 78); // розм., рідко. Військові частини, що тимчасово перебувають у певному населеному пункті. Переляканий пан покликав військо; бунт успокоєно різками і військовим постоєм, що, пробувши в селі дві неділі, вичерпав усі засоби не тілько у селян, але і в дворі [пана] (Фр., III, 1950, 266); Франко-грецький постій, кидаючи зброю, знімаючи руки догори, заметушився, не бачачи ворога і не знаючи, куди ж іти в полон! (Смолич, Світанок.., 1953, 635).
На посто́ї [бу́ти (стоя́ти і т. ін.)]; Посто́єм стоя́ти (ста́ти) — тимчасово перебувати в якомусь населеному пункті, на квартирі в кого-небудь (про військові частини або окремих солдат і офіцерів). До Сергунька та Скоробагатька прийшов їхній старший сержант, що був на постої через кілька дворів од них (Гуц., З горіха.., 1967, 61); Піший Батуринський полк, який стояв в Умані постоєм, теж відправляється на війну (Смолич, II, 1958, 22).
3. розм., рідко. Чиєсь житло. Шукай людину скрізь: на бідному постої, У закутку нужди і в пишному покої (Мисик, Біля криниці, 1967, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 375.