ПОСТІ́ЛКА, и, ж. Вузький довгий килим або шматок ряднини, що його звичайно стелять на підлогу. Там [у наметі] не було дорогих килимів, підлогу встеляли звичайні постілки (Наука.., 6, 1970, 45); Прямо від дверей до стелажів пролягла килимова постілка (Рад. Укр., 1.IV 1959, 2); Над Коржовою хатою дим трохи світліший, але теж густий: Юрко ще з весни наносив постілкою соснових шпильок (Мушк., Чорний хліб, 1960, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 376.