ПОСУКА́ТИ, посука́ю, посука́єш і посучу́, посу́чиш, док,, перех.
1. Звити, скрутити, сплести разом; // Зсукати все або багато чого-небудь.
2. Сукаючи, виготовити (мотузки, нитки і т. ін.). — Чом ти, козаче, поводів не маєш..? Ой як не маєш, а я ж би ті [тобі] посукала (Чуб., V, 1872, 391); // Зробити, виготовити (свічки). Із його сала свічі посукала [пані] (Чуб., V, 1872, 1072).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 390.