ПОСУ́ТНІЙ, я, є. Який має істотне значення, становить суть або стосується суті чого-небудь; суттєвий. Катя воліла б швидше робити щось більш посутнє (Коз., Вибр., 1947, 81); Редакція видрукувала посутні заперечення київського професора (Загреб., Диво, 1968, 92); // Діловий, слушний (про думку, зауваження і т. ін.). Посутньої розмови з питань майстерності роману як провідного жанру сучасної літератури у критика не вийшло (Рад. літ-во, 7, 1966, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 391.