ПОСХО́ДИТИСЯ, имося, итеся, док. Зійтися, зібратися разом у якомусь місці (про всіх або багатьох). Горішани повискакували з хат, одні стояли в своїх огородах, другі посходилися в купи і сунули до шляху (Мирний, IV, 1955, 195); Як усі посходились і посідали на стільцях, він сказав: — Я беру ваші гроші, то й повинен робити діло (Гр., II, 1963, 74); Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Рідко коли без іронії. — Та… — ухиляючись од прямої відповіді, відповість хтось, — посходились оце та й розгомонілися (Головко, II, 1957, 418); // Прийти кудись, до когось у великій кількості; поприходити. Сусіди бувало, — взимі діялось, — посходяться до моєї хати, посідають, гуторять (Фр., II, 1950, 39); Посходилися до червоного кутка всі артільники, вся бригада (Вишня, І, 1956, 414); На храм вуйни і вуйки з чужих сіл посходилися (Черемш., Тв., 1960, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 392.