ПОСЬКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Ськати якийсь час. — Якове, може б я тобі поськала в голові, поки страва упріє (Стор., І, 1957, 24); Ніколи вона не поговорить як слід з нею, не посидить як з дочкою, не розчеше довгої коси, не поськає в голові (Мирний, IV, 1955, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 393.