ПОСІВА́ЛЬНИК, а, ч., етн., заст. Той, хто вітає з Новим роком і посипає при цьому зерном у хаті, кімнаті; засівальник, посипальник. Крім дорослих виконавців, у спектаклі [в опері М. Лисенка «Зима й Весна»] можуть брати участь і діти, зображаючи хор щедрівників, посівальників.. і т. ін. (Укр. клас. опера, 1957, 228); І в місті, і в колгоспному селі зайдуть посівальники в хату до родичів, до сусідів, до знайомих та зовсім незнайомих і обсіють господарів зерном з побажанням (Хлібороб Укр., 12, 1968, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 327.