ПОСІМЕ́ЙСТВО, ПОСЕМЕ́ЙСТВО, а, с., діал. Родина, сім’я, сімейство. — Спершу парубок повинен своє місце посісти поміж людей, звестися на власні, а тоді вже заводити собі посімейство (Смолич, Мир.., 1958, 7); На них [лісовиків] дивилися крізь шибки перелякані очі шинкаревого посімейства (Панч, Гомон. Україна, 1954, 296); Єремія, як оженився з Гризельдою Замойською, переїхав у сей замок на життя з своїм посемейством (Стор., І, 1957, 365); Отряхуватий Кульбабенко, виявилося, був зразковим сім’янином і навіть тепер, без дозволу, інколи провідував своє чимале посемейство (Стельмах, Правда.., 1961, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 329.