ПОТА́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пота́нути, пота́ти; // у знач. прикм. Повернувся старий уже забрьоханий поталими снігами, обвіяний і наче аж присушений, як тараня, передвесінніми вітрами (Ле, Наливайко, 1957, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 397.