ПОТАЄ́МНІСТЬ, ності, ж.
1. Абстр. ім. до потає́мний. Скільки в цій дівчині непідробної чистої простоти! Її видно всю-всю. Її серце відкрите кожному, як польова квітка вітрам і сонцю, як чисте джерело синьому небові. Ні краплини потаємності. Яка є, така й є (Ткач, Арена, 1960, 154).
2. рідко. Те саме, що таємни́ця. Збагнути Всесвіт судилося людині, першовідкривачеві всіх потаємностей земних (Літ. Укр., 28.I 1969, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 394.