ПОТВЕ́РДЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. потве́рдити. Бойко.. щоразу звертався до людей за потвердженням, і збори в один голос підтримували його (Ю. Янов., Мир, 1956, 91); // Слова або документ, що потверджують, засвідчують що-небудь. — Продав пану наші папери? Наші інвентарі, наші потвердження, наші декрети і привілеї? (Фр., VIII, 1952, 12); Заблудовський.. хотів би почути потвердження чуток від самого Наливайка (Ле, Наливайко, 1957, 413); — Поставлю питання на засіданні обкому.. Але тільки після того, як одержимо потвердження, що «вантаж» благополучно прибув на місце… (Ю. Янов., І, 1954, 236).
На потве́рдження чого — щоб потвердити, засвідчити правдивість чого-небудь. На потвердження своїх слів парубок підняв сорочку і показав сполосовану канчуками спину (Добр., Очак. розмир, 1965, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 398.