ПОТЕЛІПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Повільно піти, податися куди-небудь; поплентатися. Оттак проклинаючи [місто], пригорнула.. дитину, поцілувала, узяла своє збіжжя і знову потеліпалася (Мирний, І, 1954, 89); Розшукав [Йонька] у скриньці старі ножиці, якими стриг овець, узяв аршин і потеліпався на хутори (Тют., Вир, 1964, 515).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 401.