ПОТЕМНІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. потемні́ти. Мов бурлаки, понагинавшись, пішли. Лобами вперед, зуби зціпивши до потемніння в вічу (Гончар, II, 1959, 355); Яскравість сонячного диска поступово послаблюється від центра до країв. Це явище називається потемнінням диска (Бесіди про всесвіт, 1953, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 401.