ПОТЕНЦІО́МЕТР, а, ч., ел. Прилад для вимірювання електричного потенціалу тіла в даній точці або електрохімічного потенціалу електрода в розчині досліджуваної речовини, а також пристрій для зміни напруги. Собаку, здавалось, приготували до космічного польоту.. Прикріплені до лопаток потенціометри, численні шлеї точно підігнаної збруї ще більше підкреслювали «неземну» екіпіровку тварини (Роб. газ., 28.I 1973, 4); При пересуванні повзунка потенціометра змінюватиметься анодна напруга діода, вимірювана вольтметром (Осн. радіотехн., 1957, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 403.