ПОТЕРМО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., перех., ким, чим і без додатка, розм. Термосити кого-, що-небудь якийсь час; поторсати, потрясти. Вона обома руками потермосила мене за плечі (Фр., IV, 1950, 294); Всі разом одностайне сплять так твердо, що при кінці засідання треба кождого порядно потермосити, заки спам’ятається (Март., Тв., 1954, 212); Схватив [Матвій] Василеву скриньку, потермосив і щосили гепнув нею об землю (Ірчан, II, 1958, 265); // Посмикати, поскубти (волосся, бороду). Титан допив бульбасту воду, поставив склянку на стіл і потермосив свою русяву борідку (Досв., Вибр., 1959, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 404.