Слово "потикатися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОТИ́КАТИСЯ 1, аюся, аєшся, док., розм. Тикатися якийсь час, ткнутися кудись кілька разів. Звільнений з роботи в комунгоспі Ельясберг потикався в інші установи міста й таки змушений зломити особисте, принизитися до прохання на працю до того ж Мухтарова (Ле, Міжгір’я, 1953, 429).

ПОТИ́КАТИСЯ2, аюся, аєшся, док., розм. Перейти на «ти» в розмові з ким-небудь; звернутися до когось грубо, фамільярно. Почервонів іще дужче Василь. — Так і ти… і тобі заздро, що город ширший у мене? — визвіривсь на Остапчука. — Не тикай!.. З ким ти потикавсь? — Остапчук до нього (Тесл., З книги життя, 1949, 119).

ПОТИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОТКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм.

1. Приходити, прибувати куди-небудь, до когось, з’являтися кудись. — Як ти його [сина] визволиш? А не визволиш — додому й не потикайся! (Мирний, І, 1954, 277); Після того, коли в селі нашому зупинилась на постій червоноармійська рота, банда більше не насмілювалась потикатись до нас (Цюпа, Три явори, 1958, 16); Там добре, де нас нема, .. а куди ми поткнемось, так і попсуємо (Номис, 1864, № 2052); Поткнувсь я в ліс — і драла дав, Бо з переляку чуб піднявся… (Гл., Вибр., 1951, 191); Загине всякий, хто до нас Поткнеться, як агресор (Воскр., Недарма.., 1950, 16); // Намагатися проникнути куди-небудь. Улянка лишилась позаду, бо якийсь парубок одсунув її ліктем, і вона вже не зважилась більше потикатись у натовп, а пішла в куток (Л. Укр., III, 1952, 670); М’яч метався по стадіону, немов ошпарений, то потикався в одні, то в другі ворота, то летів кудись вбік, інколи досягав навіть трибун (Збан., Курил. о-ви, 1963, 259); // тільки док. Піти, податися куди-небудь. Підскочив Вовк і до Кота мовляє: ..— Чи чуєш гомін той? За мною то женуться!.. Котусю-батечку! Куди ж мені поткнуться?.. (Гл., Вибр., 1951, 5); // Намагатися, пробувати влаштуватися де-небудь на роботу, навчання тощо. Якщо ви не вмієте танцювати, як хороша балерина, не потикайтеся на сцену (Довж., III, 1960, 296); З такими знаннями, як у нього, нічого й потикатися в університет (Тют., Вир, 1964, 52).

◊ Куди́ (де) не поткне́шся (не поткни́ся), у знач. присл. — скрізь. Ого! гроші такий крам, що куди не поткнись, скрізь до них ласих повно! (Коцюб., І, 1955, 108); У всьому світі багатії захопили землю, гроші, владу. Куди не поткнися, куди не сунься, то немає місця бідакові (Чорн., Визволення, 1949, 61); Потика́тися (поткну́тися) на о́чі кому — з’являтися перед ким-небудь, показуватися комусь, потрапляти в поле зору. Я цілісенький день не їла і нікому на очі не потикалась (Барв., Опов.., 1902, 362); Поткнешся панові на очі: — Хто сінокіс ізгарцював? (Манж., Тв., 1955, 123); Павло пригнувся й в одну мить вилетів з короварні, щоб доярки й Ярина не побачили. Таким тільки поткнися на очі, то й до вечора не виберешся (Кучер, Прощай.., 1957, 145).

2. перев. док. Звернутися до кого-небудь, кудись з проханням, пропозицією і т. ін. — До нашого начальника можна й не потикатися, однаково з того нічого не вийде (Собко, Біле полум’я, 1952, 69); Ще треба спробувать поткнутись в «Мир божий» або в «Вестник Европы» (більше нема куди, властиве), поки ще за мене не до решти забули в російській журналістиці (Л. Укр., V, 1956, 376).

3. діал. Спотикатися. Ішла [Варвара], трохи потикаючись, і говорила сама до себе (Март., Тв., 1954, 316); Перетинаю пристанційний майдан, дістаюся шляху, що біжить просто до мого села. Потикаюся одною ногою, другою. А на безголов’я: вгруз по самісінькі гульки (Літ. Укр., 9.XII 1969, 1); Ой поткнувся Нечаїв кінь на малу тичину (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 406.