ПОТОВАРИШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Стати чиїмось товаришем; стати товаришами. Карпо, сусіднього міщанина Окуня син, трохи старший від Івася. Ще з самого малу вони потоваришували удвох (Мирний, I, 1954, 244); Так, це була саме така людина, з якою хлопцеві хотілося б потоваришувати (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 412.