ПОТОГІ́ННИЙ, а, е.
1. Який спричиняє посилене виділення поту. Квітки нагідок вживають як сечогінний та потогінний засіб (Хлібороб Укр., 7, 1968, 46); // у знач. ім. потогі́нне, ного, с. Лікарський засіб, який спричиняє посилене виділення поту.
2. перен., рідко. Який забирає багато сил. Робота була такою потогінною, що ввечері робітники падали від виснаження (Минко, Вибр., 1952, 427).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 414.