ПО́ТОЛОЧ, і, ж., збірн.
1. розм. Потолочена, пом’ята трава, хліб і т. ін. Незібрані стебла плосконі згодом ламаються і перетворюються у потолоч, яка дуже затримує роботу машин при збиранні матірки (Техн. культ., 1956, 183).
2. перен., зневажл. Те саме, що по́ки́дьки 2. Збираючись у черговий антикомуністичний похід, імперіалісти не забувають взяти з собою для послуг емігрантську потолоч (Ком. Укр., 4, 1966, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 414.