ПОТОПТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. потопта́ти. Зрадою не називаю того, що не любиш… чи не будеш любити мене… Зрадою є тільки потоптання віри… Тільки омана присяги любові, коли любові більше нема… (У. Кравч., Вибр., 1958, 281); — Наша мета не потоптання законів, не образа величності, не заколоти, а можливість користуватися правами, наданими нам конституціями (Тулуб, Людолови, II, 1957, 498).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 418.