Слово "потоптати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., перех.

1. Топчучи, прим’яти, придавити, роздушити (перев. все або багато чого-небудь). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Гл., Вибр., 1951, 130); Пішло все обертом… Ні землі під ногами, ні музиків не чую! Думаю лише про те, щоб не впасти і не потоптати Веклі ноги (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 95); Як вона [ватра] розпалахтілась дуже, Ти байдуже глянула на мене, Слово інше кинула, студене, Потоптала ватру ти байдуже (Павл., Бистрина, 1959, 207); // Знищити, затоптати ногами, копитами всіх або багатьох. Потопили [ляхи] полохливих, Завзятших напали, Постріляли, порубали, Кіньми потоптали (П. Куліш, Вибр., 1969, 335); Як у п’ятницю зайнявся ранок, потоптали [русичі] половців у прах (Забіла, У.. світ, 1960, 164); // перен. Побити, знищити (про мороз, вітер). Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався; Та недо́світ перед світом В садочок укрався, Потоптав веселі квіти, Побив… Поморозив… (Шевч., II, 1963, 399); Прорвавсь суховій і суремить над світом: — Усе попалю, потопчу я цим літом! Аж знову ліси на путі, Зелені, високі, густі (Шпорта, Твої літа, 1950, 24).

2. перен. Грубо порушити що-небудь, зневажити когось, щось. Не вертайся — оставайся За горами, за морями: Я порвала, потоптала Усі зв’язки поміж нами (Граб., І, 1959, 586); Скільки днів і ночей минуло в мріях про майбутнього синочка, а чи донечку.. І ось Прохор хоче цю мрію вбити, хоче одібрати від неї щастя, потоптати материнські почуття (Шиян, Баланда, 1957, 245); [Маринка:] Я не потоптала честі і совісті. Повір мені, Грицю (Речм., Твій побратим, 1962, 128).

3. Ходити, топчучи що-небудь, якийсь час. Піде вона оглядати своє царство. Над басейнами нахилиться, заглядаючи в сріблясту глибінь,.. запашних цвітників потопче радісний килим (Хотк., II, 1966, 57).

4. розм. Стоптати, зносити взуття. Десь вона вже потоптала черевики, на дорогу вибігаючи, виплакала карі очі, чумаченька дожидаючи… (Коцюб., І, 1955, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 418.