ПОТО́РГАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., розм. Торгнути кілька разів; торгати якийсь час. [Риндичка:] Я мерщій прожогом до віконечка, аж щось чимчикує через мій рів,.. підійшло до дверей, поторгало і стиха промовило: «Відчиніть!..» (Кроп., І, 1958, 508); Зійшла вона з дочкою на рундук, поторгала дверми, — ні духу не чути (Свидн., Люборацькі, 1955, 55); Марина.. поторгала рукою торочки скатертини на столі (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 136); Клацнув раз і вдруге замок. Для певності Маслов ще й за ручку дверей поторгав — не відчиняються (Збан., Курил. о-ви, 1963, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 418.