Слово "поточитися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОТОЧИ́ТИСЯ 1 див. пото́чуватися.

ПОТОЧИ́ТИСЯ2, точу́ся, то́чишся, док., розм. Швидко попрямувати, кинутися кудись, звідкись. От у такі сливки ускочили наші старости! Піймали облизня — не знаю! Поточилися з хати, не озираючись (Кв.-Осн., II, 1956, 443); — Еге! — закричав отаман. — Се крамарів тесть! Бийте його, кабанячу тушу! — Тут деякі поточились до Череваня, і, може б, там йому й капут був (П. Куліш, Вибр., 1969, 169); Іначе сомнамбула в трансі — Петлюра поточився за трамваєм, скочив на приступку і ввійшов у вагон (Смолич, Мир.., 1958, 244).

ПОТОЧИ́ТИСЯ3, то́читься, розм. Док. до точи́тися2. А де тепер наш Черемуш Глибокий ся точить, Там мусить кров поточитись, Панове-молодці! (Федьк., І, 1960, 204); Розмова поточилася рівніше (Ірчан, II, 1958, 257).

ПОТОЧИ́ТИСЯ4, то́читься, док., діал. Покотитися. Біленька звізда на небі закрутилася, та й поточилася, та й упала на дорогу і в порох згасла (Черемш., Тв., 1960, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 419.