ПОТРАКТУВА́ТИ1, у́ю, у́єш, док.
1. перех., книжн. Витлумачити, пояснити щось певним чином. Сивоок мовчав.. І Міщило потрактував ту мовчанку як згоду (Загреб., Диво, 1968, 687).
2. неперех., заст. Переговорити. Ну, піду потрактую з моряками, щоб одвезли листа (Л. Укр., V, 1956, 414).
ПОТРАКТУВА́ТИ2, у́ю, у́єш, док., перех., заст. Гостинно прийняти, пригостити. [Дід:] А маєте що їсти, баби? Так потрактуйте гостя (Стар., Вибр., 1959, 661); Ішли з музикою, аби заграти панові й погуляти в його чеснім домі, аби потрактувати його і його челядь доброю горівкою, приправленою медом і корінням (Коб., II, 1956, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 420.