ПОТРАПЕЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., заст., жарт. Трапезувати якийсь час. — От я тебе і знайшов, і тепер ще дужче полюбив тебе.., що ти не дуже дечого споминав, а потрапезував зо мною (Кв.-Осн., II, 1956, 234); Вадим дістав дещицю із свого вельми місткого рюкзака, і ми, сівши до столу, попросили, звісно, й хазяйку, і її синів-риболовів потрапезувати з нами (Рильський, Веч. розмови, 1964, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 420.