ПОТРА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потра́тити. Гроші, потрачені на дорогу, вернуться Вам (Коцюб., III, 1956, 415); Глянув [парубок] на ниву, — і лице засвітилось одрадою: «От де моя праця, — немов казали його очі, — не марно потрачена» (Мирний, II, 1954, 32); // потра́чено, безос. присудк. сл. Казни багато потрачено у сей год (Кв.-Осн., II, 1956, 149); Скільки даром потрачено сили! Скільки марно розбито надій! (Дмит., Осінь.., 1959, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 422.