ПОТРО́ЩЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до потрощи́ти. — Ми.. виїхали назустріч… Нема нікого… тільки Дніпро потрощені човни косить… (Вовчок, І, 1955, 92); Захар біг униз, спритно огинав потрощені мінами стовбури дерев (Ле, Право.., 1957, 114); Без відсічі, безборонно всі гармаші були посічені шаблями в пень, потрощені келепами (Стар., Облога.., 1961, 54); // потро́щено, безос. присудк. сл. Прибіг Роман.. і повідомив, що забито п’ятеро коней і потрощено його каруцу (Гончар, III, 1959, 87); Легені йому одбито самодержавницькими чобітьми, нирки потрощено прикладами (Ю. Янов., II, 1958, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 427.