ПОТРО́ЄНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до потро́їти.
2. у знач. прикм. Збільшений втроє. Куб двочлена дорівнює кубові першого члена плюс потроєний добуток квадрата першого члена на другий плюс потроєний добуток першого члена на квадрат другого плюс куб другого члена (Алг., І, 1956, 59); // Тричі повторений. В застиглому повітрі лунко гримнув потроєний залп (Юхвід, Оля, 1959, 249); // Значно більший проти звичайного, посилений. — Всі ми.. воювали з потроєною силою і злістю (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 28); З раннього ранку потоком пливуть на базар юрби приїжджих, наповняють свої торбинки і чемодани, щоб потім, на пляжах, все це пожерти з потроєним апетитом (М. Ол., Леся, 1960, 120); Часу для завершення підготовки до зими залишилося дуже мало. Лише працюючи з потроєною енергією, можна ще надолужити прогаяне (Рад. Укр., 1.ХІ 1960, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 426.