ПОТРУЇ́ТИСЯ, у́їться, уїмо́ся, уїте́ся, док. Загинути або захворіти від отрути, чого-небудь отруйного (про всіх або багатьох). Сестри ходили Що день божий вранці-рано Плакать над Іваном, Поки самі потруїлись Тим зіллям поганим (Шевч., II, 1963, 136); — А то так: «Де хлібець?» — «Миші поїли» .. — «Де рибка?» — «Потруїлась» (Донч., І, 1956, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 428.