ПОТРІ́БНО, присудк. сл.
1. Необхідно, слід (робити, виконувати що-небудь). Коли будете посилати мені книжки, звістіть, що саме посилаєте. Це потрібно (Коцюб., III, 1956, 275); — Що нам потрібно в першу чергу? Якнайтісніше зв’язатися з масами. Так нас учить товариш Ленін (Головко, II, 1957, 465); Ріст рослин при вивченні стану їх живлення особливо потрібно враховувати в садах (Хлібороб Укр., 11, 1967, 10); // Необхідно (витратити, використати, мати в наявності) для виконання, здійснення чогось. Коли тільки матиму можливість, то пришлю тобі ще грошей, тоді ти половину їх оберни, куди там тобі здається потрібніше (Л. Укр., V, 1956, 216); — У вас, мабуть, працює багато робітників? — запитала Сахно. — Щоб виконати всю роботу тут, потрібно чимало робочих рук (Смолич, І, 1958, 73); Всього в бараці тисяча двісті чоловік. Навіть при найшвидшому розливанні супу потрібно дві години (Хижняк, Тамара, 1959, 179); Бажано, навіть потрібно, щоб між автором оригіналу і перекладачем була внутрішня спорідненість (Рильський, IX, 1962, 21).
2. кому, чому, для кого — чого. Необхідно для когось, чогось, слід мати кому-небудь. — Хіба ви не знайдете собі якої іншої [дівчини], в Одесі, чи в Кишиневі?.. — Мені нікого не потрібно, окрім вашої дочки. Я без неї не можу жити, — сказав Ломицький (Н.-Лев., VI, 1966, 64); Все те [ремісники, купці, крамарі, пани] живе тільки на гроші, все те купує, що потрібно для життя, а не своїми руками добуває (Мирний, III, 1954, 140); — Я хотів у Лютеньках вступити в місцевий [партизанський] загін, але той голова колгоспу, з яким я вів переговори, сказав мені, що людей їм поки що не потрібно (Гончар, IV, 1960, 93); Вони зустрілися очима, і вже їм не потрібно було ні розповідей, ні спогадів — вони розуміли один одного (Жур., До них іде.., 1952, 12).
Ко́нче (вкрай, страх) потрі́бно — надзвичайно необхідно. — Всі вони [пани] однакові. Грошей страх потрібно, раді б хоч з землі викопати, хоч з коліна вилупити, а в голові олію [олії] нема! (Фр., III, 1950, 391); Потрі́бно, як соба́ці п’я́та нога́ (як соба́ці здра́стуйте, як торі́шній сніг і т. ін.), ірон., лайл. — зовсім непотрібно. Дуже йому потрібно лаятися з шуряком, а головне — з Варею. Авжеж, як собаці — здрастуйте! (Грим., Незакінч. роман, 1962, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 425.