Слово "потріпати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОТРІ́ПАТИ, аю, аєш, док., чим. Трі́пнути кілька разів; затріпотіти. Потріпав [півень] крилами, закукурікав та — шубовсть у Лаврінові огірки (Н.-Лев., II, 1956, 372); [Баба:] Він тоді палюгою її [сучку] по ногах, вона заскавучала, потріпала ногою і щезла… (Вас., III, 1960, 51); — Ще раз повторюю, що не розумію вас, — сказав ображено Кемпер, поворушив пальцями, потріпав ними, наче струшував підозру, що могла до них прилипнути (Загреб., Шепіт, 1966, 377).

ПОТРІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. перех. і неперех. Тріпати, шарпати якийсь час. Я взяв до рук жмут соломи, потріпав ним об коліно і, сам не знаю для чого, понюхав (Збан., Єдина, 1959, 346); // Завдати шкоди (про бурю, шторм); // безос. Чотирищогловий бриг «Грифтен» так потріпало в Біскайській затоці, що команді довелося кинути якір в Гібралтарі.. і приступити до ремонту судна (Знання.., 8, 1970, 29); // перен. Завдати втрат під час бойових дій; // перен. Знесилити, знервувати тяжкими переживаннями, випробуваннями і т. ін. Безпосередня революційна боротьба і робота позбавили активіста можливості поповнювати свою освіту. Роки революції також дуже потріпали його фізично (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 202).

2. перех. Ласкаво поплескати, погладити кого-небудь. Остап розплющив очі. Це так врадувало стару циганку, що вона забелькотала щось жваво.. й радісно потріпала Соломію по плечах (Коцюб., І, 1955, 370); Хмельницький потріпав рукою гриву, заплетену червоними стрічками (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 566).

3. перех. Порвати, обтріпати, поносивши, покористувавшися. Потріпати пальто; Потріпати книжку.

4. перех., розм. Побити (не сильно). — Я вхопив їх обох за карки, думав собі: от діти. Був би потріпав їх трохи та й пустив (Фр., VI, 1951, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 425 - 426.