ПОТРІ́СКАТИ, аю, аєш, док.
1. перех., фам., зневажл. Поїсти все або багато чого-небудь. — Ходім обідать, бо я страшенно їсти хочу, — сказав Бородавкін. — Що набрали своїх наїдків, то все дочиста поїли, і все повипивали, і все потріскали (Н.-Лев., V, 1966, 184).
2. неперех., розм., рідко. Те саме, що потрі́скатися. Як вони їли сухий хліб, то здавалося, що кістки в лиці потріскають (Стеф., І, 1949, 51); Так потріскала [земля], що вільно руку встромиш у розщелину серед дороги, а в полі то й кулака (Кучер, Прощай.., 1957, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 426.