ПОТУ́ЖНІТИ, ію, ієш, недок., розм., рідко. Ставати потужним, потужнішим. Проблиски світла, спочатку такі бліді й тихі, чимдалі розросталися, потужніли (Коцюб., І, 1955, 315); Як виростаєш ти, як потужнієш ти! Щільно з твоїм плечем сотні мільйонів пліч (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 432.