ПОТУ́ПИТИ див. поту́плювати.
ПОТУПИ́ТИ, туплю́, ту́пиш; мн. поту́плять; док., перех. Зробити тупим (все або багато чого-небудь). Обидва ножі потупили, — тепер чим хоч, тим і криши (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 432.