ПОФАРБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пофарбува́ти. Властивий дереву темно-сірий колорит будівлі [гуцулів] не порушується ні побілками, ні пофарбуванням (Дерев. зодч. Укр., 1949, 14); Для пофарбування вовни селяни виготовляли з різних рослин та червецю барвники, які давали м’які приємні кольори (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 442.